Украинское таро — горизонтальная
Дульский
Класичне українське Таро являється назвою авторської колоди. Ми представляємо сучасну національну інтерпретацію методології класичного Марсельського Таро, відомого ще з XV ст.
Звернувшись до вітчизняної етнографічної науки, ми звернули увагу на містицизм, який супроводжував буття українців, особливо ворожіння. Ворожили на жнива, Різдво, перемогу у битвах; дівчата ворожили на вдале заміжжя, жінки – на багате і спокійне життя; ворожили на будь-чому, але особливим попитом користувались гральні карти. В сучасний час традиції ворожіння отримали «друге дихання». З тих чи інших обставин, люди звертаються до ворожок, екстрасенсів, мольфарів та ін. спеціалістів містичної справи, щоб отримати консультацію з проблемних питань, вчасно відкоригувати своє життя, прийти до успіху або гармонії. В останні одне-два століття з Європи було запозичено карти Таро як інструмент для ворожіння, медитацій, самовдосконалення. На жаль, ці зображення карт не відповідають особливій ментальності нашого народу, його характеру, способу буття, тому ми взяли на себе сміливість створити «Класичне українське Таро» з урахуванням сакральних, мистецьких і, взагалі, культурних традицій українців.
Карти виконані у графічній інтегрованій манері середньовічного західноєвропейського живопису (на кшталт І. Босха) та національного народного мистецтва (в дусі М. Приймаченко , К. Білокур, М. Бойчука та ін.). Кольорова гамма природна, яскрава, різнобарвна, в цілому відповідає національній ментальності сприйняття барв. Сакральна символіка залишається традиційною для нашої культури: Софійська дзвіниця відповідає карті «Вежа», карта «Мир» інтерпретована як яйце- писанка, що за задумом вміщує цілий світ, соняшник символізує «Сонце» і т.д. Європейська традиція теж присутня. Так, наприклад, «Дурень» зображений жебраком, одягненим у лахміття, Адам і Єва- оголені, у Раю під деревом пізнання, з яблуком- плодом пізнання, та змієм, що їх спокушає; відьма – оголена на мітлі з чорним котом тощо. Ідея та літературний супровід належить Д. Дульському; художник – В. Жиров.